Українська еміграція та її причини

Імміграція - це виїзд людей в Іншу країну для постійного проживання. Перебування значної кількості народу, як етнічної спільності , за межами країни його походження дістало назву діаспори ( від грецького розсіювання).

За даними доктора історичних наук Ч. Дмитрієнка сьогодні в світі проживає 46 млн. 136 тис. українців: в Україні — 37500 тис.. близько 5 млн. — в інших країнах, решта — в республіках колишнього Радянського Союзу.

Причин еміграції багато. Вони носять соціально-політичні, економічні, етнічні, релігійні та ін.. аспекти. Значно активізують еміграцію війни.

В історії української еміграції спостерігається три хвилі: перша з кінця XIX ст. до початку першої світової війни, друга охоплює період між двома світовими війнами і третя — після другої світової війни.

В перші хвилі еміграції переважали соціально-економічні причини. Це була так звана трудова еміграція, коли за кордон виїжджали, головним чином, в пошуках праці. Більшість емігрантів складали селяни і робітники. В межах Російської імперії розселенню українців сприяла столипінська аграрна реформа, яка передбачала переселення селян на вільні землі Сибіру та ін. частий Азії.

Нагадаємо, що па тон час східні землі України входили до складу царської Росії, а західні до Австро-Угорщини.

З східної України, де селянам на лежало більше землі, ніж на заході, емігрувало менше людей. Життя селян-українців в Австро-Угорщині було надзвичайно тяжким Малоземелля і безземелля. низькі врожаю непосильні податки, бажання уникнути військової служби, політична, національна та релігійна дискримінація гнали українців і інші країни, за океан, в США та Канаду.

Початком масової еміграції українців до США вважається 1877 рік, а до Канади — 1891 р Згідно даними В. Л. Кабузан і В. Н. Чорної з кіпця XIX сі. і по 1920 р. українська еміграція до США половина 256,1 тис. чоловік, в тому числі з Австро-Угорщини - 235 тис., а з Росії 5,4 тис. Вчені вважають, що всього до першої світової війни з України в інші країни світу емігрувало біля 500 тис. чоловік

Особливістю другої хвилі еміграції були політичні мотиви, спричинені Жовтневою революцією, громадянською війною і методами побудови соціалізму в Радянському Союзі. Більшість серед емігрантів тепер представляли солдати та офіцери білогвардійських, українських анархістських армій та збройних формувань, що потерпіли поразку в громадянській війні. Багато хто несправедливо постраждав від Радянської влади. Вони виявляли незадоволення новою політикою з національних і соціальних питань. Це — великі і середні землевласники, промисловці, купці, святенники, вчені, інтелігенти та члени їх сімей. Із встановленням ста пінського режиму масова еміграція з Радянської України припинилась. На західноукраїнських землях, не проводилась політика відкритої дискримінації українців з боку властей Польщі та Румунії, еміграція залишалась поширеним явищем, але переважали соціально-економічні мотиви.



Загальну кількість емігрантів українців другої хвилі важко визначити із-за відсутності статистичних матеріалів. І все ж, професор Торонського університету Пол Магочі, на основі даних перепису населення США в 1920, 1930, 1940 роках стверджує, що в США прибуло понад 94 тис. українців, до Канади — понад 60 тис

Характерною рисою третьої хвилі еміграції є те, що майже всю її можна вважати політичною. Доторкаючись питання репатріації 5 млн. українців, яких вивезли фашисти як безплатну робочу силу і подальшої долі цих людей, а також насильницького переселення українців у Польщу в 1947 році (операція «Вісла»), відмітимо, що значну кількість емігрантів післявоєнних часів становили вояки УПА іОУН.

З середини 60-х років, коли поширився дисидентський рух, як форма протесту проти деформацій соціалізму, еміграція знову пожвавилась. У 80-х роках переважала еміграція до Ізраїлю. Тисячі українців виїхали в складі змішаних сімей. Крім того, десятки українців, переважно з західних областей, виїхали на постійне місце проживання в інші країни по запрошеннях родичів.

Українці в інших країнах асимілювались з місцевим корінним населенням. Вони працюють в усіх галузях економіки, ведуть повнокровне суспільно-політичне життя. В місцях компактного проживання українська діаспора створила свої національні школи, театри, наукові установи. В Канаді, наприклад, працюють 150 танцюва­льно-хорових колективів та гуртків. Діаспорою створено Українську вільну академію наук, Український науковий інститут, наукові товариства ім. Т. Г Шевченка. В діаспорі діють політичні і професійні організації, молодіжні і жіночі спілки, релігійні центри. Велику допомогу емігрантам (так називають громадян-іноземців) надавали український народний союз, створений ще в 1914 році. Українська Національна Рада, яка була фактично еміграційним парламентом. На базі Української Національної Ради ще в 1948 році було створено Державний Центр Української Народної Республіки в екзині (в еміграції). Проте як зазначив В. Винниченко в «Заповіті борцям за визволення». Національна Рада була представництвом лише української еміграції і її не можна вважати виразником інтересів усієї української нації. Українська держава можлива лише на Україні І створити її повинен весь український народ.



Цеп час настав. У творенні української держави бере участь діаспора. 20 січня 1992 p. президент УНР в екзині Микола Плавлюк здійснив офіційний візит до Києва і передав всенародне обраному Президент України Кравчуку Л. М. свої атрибути державної влади.

Фундаторами українських громадських організацій в США були церкви і братерства. Серед братських організацій найбільшою є Українська національна асоціація. Вона видає найпопулярнішу в діаспорі газету „ Свобода» українською мовою.

В Чикаго почали видавати журнал «Українська діаспора», що є спільним виданням інституту соціології Академії наук України та редакції «Енциклопедія української діаспори» при науковому товаристві ім. Т. Г.

Шевченка у США.

Багатьма справами українських емігрантів керує українського американська координаційна рада. Серед численних молодіжних організацій, за характеристикою О. Субтельного, найбільш дієвими с скаутська — «Пласт» і націоналістична про бандерівська Спілка української молоді (СУМ).

Значно меншою, ніж в Америці, але теж помітною є українська діаспора в Австрії, в Західній та Східній Європі. Характерною рисою українських емігрантів є те, що вони свято бережуть свою мову, звичаї, традиції, народні промисли і все це гордістю передають від покоління до покоління.

Останнім часом пожвавішали зв'язки діаспори з Україною. Нею створено Народний фронт допомоги Україні», «Фонд допомоги дітям Чорнобиля Па Україну приїздять науковці, колективи художньої самодіяльності і окремі громадяни з бажанням допомогти і підтримати нас у цей нелегкий час. Тепер, коли Україна будується як суверенна держава, діаспора всіляко сприяє популяризації та зміцненню Її авторитету в світі. Нагромаджений українською діаспорою культурний потенціал і кадри є складовою частиною розвитку України як незалежної держави.


6524263932013013.html
6524322113241177.html
    PR.RU™